Шрифт:
— Не осягнеш, чого тут більше — гуманності, жорстокості, — промовив Житник.
— Треба бути справедливими: людина теж не осягнула себе до кінця, — сказав Клименко. — Літає у всесвіті і повзає на колінах, лягає ниць, згрібаючи каміння для пам’ятника на Землі, гине за друга і зловтішається чужою невдачею, осуджує негідні вчинки, а сама повторює їх. Мені розповідав дідусь, як під час Вітчизняної війни у Кримських горах заблукало кілька коней. Минули роки — і там уже кочував табун прудконогих мустангів. У тих, кому вдавалося бачити, як стрімко проносився він, — завмирало серце. Воля, вітер, жага, простору… Але знайшлися й ті, хто шанував себе за вміння підстрелити мустанга.
— Людина полювала ще в печерну добу і досі не позбулася цих інстинктів, — зауважив біохімік. — Ми теж, як мустанги, заблукали у всесвіті. Проте за нами не полювали— од нас відгородилися вогняним щитом.
— Можливо, це один із видів сучасного гуманного полювання, — сказав Житник. — Полюють за птахами і тваринами для зоопарків, за рибами для морських акваріумів. Полюють не вбиваючи. І ми поплавали в космічному акваріумі, наткнувшись на заборонену зону. А за нами вдоволено спостерігали гуманні мисливці. Тепер живі-здорові повертаємося на “Геру-14”…
Комфорт на “Гері-14” перевершив усі сподівання астронавтів.
— Курорт. Санаторій. Піцунда. Гагра. — Троє наче змагалися у характеристиках того, що постало перед ними. Земна природа, земний клімат. Слава творцям космічних баз відпочинку!
— Чи не навідуються, бува, сюди ті, котрі з щитом? — сміявся Клименко. — Якщо ні, їхній інтелект, треба піддати сумніву.
— Думаю, згодом такі бази заселятимуть туристи, — сказав Житник. — Космічна подорож плюс умови незгірш земних…
— Умови вони змінять, — втрутився Вєтров. — Уміють це робити дуже швидко. Натреновані на маршрутах рідної планети.
Поволі настрій астронавтів ставав елегійним, згадали, що тут до них побував екіпаж “Сфінкса”. І тут обірвалося життя командира корабля Джона Стрефорда. На одних дверях була табличка, певне, залишена друзями Джона: “Кімната Дж. Стрефорда”. Знявши шоломи, астронавти мовчки зайшли до кімнати. Невелика за розмірами, вона нагадувала номер фешенебельного готелю. Ніяких речей Стрефорда не було. Завбачливі друзі Пітер Крік і Чарлі Свенсон, мабуть, одразу врахували не тільки бажання рідних командира, а й працівників музею…
Над столом висіла чимала картина, подібна до “Золотої осені” Левітана. Житник не міг відвести очей. Здавалося, на ній весь час змінюються кольори: багряний і жовтий — на листі беріз, блакитний і світлий — на хвилях неширокої річки. Картина трішки перекосилася, і Житник став вирівнювати її. З-за полотна випав блокнот із зображенням земної кулі. Автограф свідчив, що блокнот належав Стрефордові. Житник перегорнув кілька сторінок — олівцем водила квола і непевна рука, записи були зроблені нерівним почерком. І скрізь — на полях, навіть на записах рясніли малюнки, невиразні, схожі на дитячі. Дерева, хмарки, сіножаті з копицями сіна — все це згадували астронавти, розглядаючи пожовклі сторінки.
— Хотів відтворити світ дитинства, — сказав Житник. — І, певно, соромився своїх розваг, робив це потай від Кріка і Свенсона, щоб не чути глузування. Невже невдача з космічним польотом так позначилася на психіці командира “Сфінкса”, що…
— …Він впав у дитинство? — закінчив думку борт-інженера Ветров. — Але ж ні Крік, ні Свенсон не помічали ніяких ознак захворювання, вони твердили, ніби Стрефорд до останньої хвилини залишався самим собою, що все трапилося несподівано.
— Щоб залишитися собою, він до останньої хвилини боровся з собою, — сказав Клименко. — Стрефорд вертався додому іншою людиною. Іншою. І цей блокнот, ці малюнки…
Астронавти читали перший запис: “Що за вогні привиділися мені? Що зупинило “Сфінкс”? Чому зникло бажання летіти далі?.. Пекучий біль пропікає мозок. Шукаю ліки: згадую батьків, нашу ферму з довколишніми краєвидами. Стає легше, коли малюю рідне й давно забуте. Не розумію, як міг я опинитися в космосі, а не там, де зростав. Що привело мене сюди? Чому мене не полишає цей біль, ця туга?..”
Невдовзі командир корабля “Беркут” Володимир Клименко одержав наказ стартувати з “Гери-14” до Землі.
Замість епілогу
На засіданні наукової ради у Центрі космічних польотів з доповіддю виступав Андрій Яремчук.
— …За ними пріоритет і перевага — вони першими відкрили нас, а не навпаки. Шукати засобів пробити щит було б безглуздо. Чекати вирівнювання цивілізацій на обох планетах? Навряд чи реально. Отже, залишається єдиний шлях — шлях до взаєморозуміння…
З “Гери-14” привезено щоденник Стрефорда. Його треба передати матері астронавта…